День матері 2019 році відзначили у неділю 12 травня.
День матері: історія свята
Історія свята матері має чужоземне походження. Воно народилося у далекій Америці. Започаткувала це свято жінка Анна Джарвіс. 9 травня 1905 року вона втратила свою матір. Ця велика втрата надихнула її на велику подвижницьку працю: вона написала тисячі листів до державних чиновників, політиків, священиків, щоб ті прийняли державне рішення і один день на рік присвятили матерям — таким чином суспільство мало б віддати шану найдорожчій людині на світі, якою є Мати. 1910 року губернатор американського штату Західна Вірджинія видав прокламацію про святкування Дня Матері. Громадський рух поширювався усіма штатами Сполучених Штатів Америки, і у 1914 році президент Вільсон підписав резолюцію Конгресу, в якій День Матері було оголошено державним святом. Невдовзі 43 держави світу теж приєдналися до цього руху.
1929 року жіноча громадська організація Союз українок Галичини (територія Західної України, яка перебувала у складі Польщі) звернулася до громади щодо встановлення Дня Матері. Українська громада щиро підтримала цю пропозицію, і впродовж 10 років це свято відзначалося у першу неділю травня, аж до 1939 року. Із 1939 по 1991 рік це свято на Західній Україні було заборонене, бо радянська влада мала свої революційно-атеїстичні свята, які були обов’язковими для усієї території Радянського Союзу (із 1939 року Західна Україна увійшла до складу Радянської України й, відповідно, до Союзу Радянських Соціалістичних Республік). У СРСР в пошані було феміністичне свято боротьби жінок за свої соціальні та політичні права 8 березня (до слова, теж започатковане у США на початку ХХ століття). Святкується воно й донині в Україні, проте набуло це свято іншого змісту: чоловіки вітають жінок із святом весни, віддають шану жіночій красі, молодості, вітають матерів, але жодним словом не згадують про статеву нерівність в Україні в оплаті праці, відсутність належної системи охорони здоров’я, материнства й дитинства, нерівність у реалізації українським жіноцтвом своїх соціальних та політичних прав. Свято 8 березня необхідно залишити у календарі нової України, але наповнити його істинним змістом великої боротьби жінок за свої права.
Сучасна Україна як велика європейська держава йде шляхом створення своєї нової сутності через розбудову нової економіки, нових технологій, створення нових традицій і нової державної ідеології. Спираючись на тисячолітню традицію поваги до Рідної Матері, до Божої Матері, до Землі-Матері, до України-Матері, українській нації необхідно встановлювати й нові державні свята. Це мають бути свята, що генетично пов’язані із історією української нації та її новими надбаннями. Тому День Матері може стати новим — старим святом, яке святкують у першу неділю травня. У цей час не лише повертаються до свого гнізда перелітні птахи, не тільки оживає природа і зеленіють та розцвітають луки, а й теплий весняний вітер приносить нам надію на наше духовне відродження і велику віру у становлення нової потужної української нації на теренах старої Європи.
1929 року жіноча громадська організація Союз українок Галичини (територія Західної України, яка перебувала у складі Польщі) звернулася до громади щодо встановлення Дня Матері. Українська громада щиро підтримала цю пропозицію, і впродовж 10 років це свято відзначалося у першу неділю травня, аж до 1939 року. Із 1939 по 1991 рік це свято на Західній Україні було заборонене, бо радянська влада мала свої революційно-атеїстичні свята, які були обов’язковими для усієї території Радянського Союзу (із 1939 року Західна Україна увійшла до складу Радянської України й, відповідно, до Союзу Радянських Соціалістичних Республік). У СРСР в пошані було феміністичне свято боротьби жінок за свої соціальні та політичні права 8 березня (до слова, теж започатковане у США на початку ХХ століття). Святкується воно й донині в Україні, проте набуло це свято іншого змісту: чоловіки вітають жінок із святом весни, віддають шану жіночій красі, молодості, вітають матерів, але жодним словом не згадують про статеву нерівність в Україні в оплаті праці, відсутність належної системи охорони здоров’я, материнства й дитинства, нерівність у реалізації українським жіноцтвом своїх соціальних та політичних прав. Свято 8 березня необхідно залишити у календарі нової України, але наповнити його істинним змістом великої боротьби жінок за свої права.
Сучасна Україна як велика європейська держава йде шляхом створення своєї нової сутності через розбудову нової економіки, нових технологій, створення нових традицій і нової державної ідеології. Спираючись на тисячолітню традицію поваги до Рідної Матері, до Божої Матері, до Землі-Матері, до України-Матері, українській нації необхідно встановлювати й нові державні свята. Це мають бути свята, що генетично пов’язані із історією української нації та її новими надбаннями. Тому День Матері може стати новим — старим святом, яке святкують у першу неділю травня. У цей час не лише повертаються до свого гнізда перелітні птахи, не тільки оживає природа і зеленіють та розцвітають луки, а й теплий весняний вітер приносить нам надію на наше духовне відродження і велику віру у становлення нової потужної української нації на теренах старої Європи.
Немає коментарів:
Дописати коментар