Блог бібліотекаря Клубівського ліцею імені Олега Довгого Шарко Марії Григорівни: Виховні заходи

22вересня Хмельниччина святкує свій 80-річний ювілей.Долучились до цього святкування і учні нашої школи.Учні 2-4 класів разом з вчителями Романюк Т.М., Моцеглов О.М.,Прокопивнюк Л.О. та бібліотекарем Шарко М.Г. провели свято"Село моє ,для мене ти єдине". Адже наше село Клубівка -частинка Хмельницької області .Лунали чудові пісні ,віршовані та прозові твори про дороге серцю село,його заснування,мальовничі куточки,про видатних людей нашого селa,про Хмельниччину.

Свято «Село моє, для мене ти єдине»

Наочне оформлення: вишиті рушники, розгорнута книжково – ілюстративна виставка присвячена 80 річчю з дня утворення Хмельницької області «Перлина України – Подільська сторона», фотовиставка на стендах у залі «Моє село найкраще в цілім світі», а також виставка малюнків «Я малюю рідне село».

Діти вбрані в українські костюми.

Обладнання: музичний центр, стіл застелений скатертиною, мультимедійний екран, комп»ютер, баян.

Девіз свята:

Люблю село й серцем відчуваю,

Не сумніваюсь в цьому ні на мить.

У відповідь я вас вже запитаю?

Невже ж його не можна не любить?

Т.Кравчук

Тихо звучить музика: пісня «Душі криниця» ( сл. А. Демиденко, муз. О. Морозова).

Учениця:

Люблю село.

Спитаєте за що ? Й сама не знаю.

Люблю його я дуже, тай усе.

Можливо що над ним веселка грає,

Що квітнуть вишні.

Й лан дзвінкий росте.

Учень:

Люблю , напевне, за солодку воду,

За спів пташок, за голубу блакить,

За простоту і доброту народу,

Що без труда і дня не може жить.

Учениця:

За радість спілкування із землею.

За день погожий й весняну грозу,

За сонце вранці над ріллею,

За кришталеву на траві росу.

Учень:

Люблю його й серцем відчуваю,

Не сумніваюсь в цьому ні на мить.

У відповідь я вас вже запитаю:

Невже ж його не можна не любить ?

Бібліотекар: Сьогодні ми з вами будемо говорити про любе серцю, миле і рідне до болю – наше село. Ми поринемо в його минуле і сьогодення. Назва нашого села не повторюється, воно одне –єдине - Клубівка – наша маленька батьківщина. Хочу, щоб у вас після сьогоднішнього заходу, з»явилися бажання і потреба ще більше дізнаватися про звичаї і традиції, пов»язані з нашим селом.

Ведучий: Дитинства світ… Земля дитинства …Які чудові , теплі слова…

Говориш їх і уявляєш батьківський дім, чуєш колискову, яку співає матуся. Немає в житті нічого більш важливого та близького, чим земля батьків – рідний край. З чого починається Батьківщина?

Ведуча: Рідний край! Починається він із батьківського порога, стежини до хати, що ніжно стелиться в садочку. Для кожної людини найдорожчий той край, де вона народилася, де минуло її дитинство, звідки пішла у світ.

Учень:

Рідна земля! Рідне село! Вони зігрівають душу кожного із нас. Це тепло проникає глибоко до серця. І де би ми не були, манить до себе, кличе з далеких доріг до рідного села, до отчого дому. Здається, немає нічого кращого на світі за побачення зі знайомими вулицями, батьківською хатою.

Ведучий: Села, як і люди, мають свої біографії. А коли народилося наше село ? Коли воно згадується вперше? Відповіді на ці питання ми отримаємо, послухавши наших дослідників.

Виходять 3 учні.

1 учень: Наше село знаходиться по правому березі річки Горинь за 7 кілометрів від районного центру м. Ізяслав та за 3 кілометри від залізничної станції Клембівка.

2 учень: Виникло воно в результаті об»єднання двох невеличких поселень: Митківців, що знаходились у підвищеній північній частині села на правому березі річки Любахівка і Клембівки, що знаходилась на лівому низькому південному березі цієї річки.

3 учень: Перша письмова згадка про село датується ще 1700 роком, у ній вказується, що в селі було 60 дворів і належали вони князю Сангушку.
Пісня" Музика рідного дому »(4 клас)

Учень: Село… Село… Для мене миле слово.

Якоїсь сповнене незнаної краси.

І чуєш, ніби тиха колискова,

Бринять краплиночки сріблястої роси.

Учениця: Багато гарних сіл на світі.

Але мені миліш за все Клубівка,

Таке прекрасне і чудове

Для серця – пісня колискова.

Учень: У цім селі я народився,

У нім живуть мої батьки,

Куди не глянь – дерева й квіти,

І в їх вінку блищать ставки.

Учениця:

Моє село – земля мого коріння,

З тобою ми зріднились недарма.

Порогу отчого благословення

Ріднішого й дорожчого нема!

Ведуча:

- А чому так зветься наше село ? Звідки пішла його назва. Зараз про це розкажуть наші фольклористи.

( Учениця читає легенду про походження назви села).

1 учень:

- А ще за однією місцевою легендою,, у давні часи село носило назву Клімівка, від імені Клімки, дочки багатого польського шляхтича, що поселилася тут першою.

2 учень:

- А ще давні перекази також вказують, що село було засновано поляками, дворовими людьми родини Сангушків, а його назва походить від польського слова «клемби»- горби.

Звучить пісня « Немає України без калини »(2 клас)

Учитель: Село… Багате, щасливе ,квітуче…

1 Учень:

Люблю я у рідному краю

Пропахлі вітром колоски –

Таке чітке безмежне поле,

І мамин хліб , і ті стежки

Якими вранці йду до школи.

2 учень:

І перші проліски в гаю,

І щедре сонечко в блакиті.

Люблю Вкраїну я свою:

Вона найкраща в цілім світі.

3 учениця:

Горджуся родом хліборобів,

Майстрами хліба і землі,

Шаную скромний їх добуток,

Діла великі і малі…

( Розповідь про видатних людей села Клубівки та села Васьківці).

Ведучий:

- Ми гордимося людьми, нашими славними земляками, яких зростила наша земля. Надаємо слово нашим біографам.

1 учень:

Це Георгій Миколайович Кірпа – колишній міністер транспорту та з»язку України, Генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України, Герой України, Академік транспортної академії України, заслужений працівник транспорту України, Почесний громадянин Ізяславського району.

Саме завдяки старанням Георгія Миколайовича наше село стало таким чудовим.

2 учень:

Міляр Едвард Рафаілович – художник, живописець, графік, мистецтвознавець, поет. За величезний вклад в розвиток культури, його ім,я занесено до Енциклопедії сучасної України.

3 учень: Зінкевич Василь Іванович- співак, народний артист України, народився у селі Васьківці, вчився у нашій школі.

1 учень:

Я закоханий в рідне село,

Що є краще від отчого краю?

І куди б мене не занесло

Кожен раз я до нього вертаю.

2 учень:

Тут все моє. І тут я вдома,

Стежину кожну я впізнаю

Зринає радість, гасне втома,

Тут все моє. Я тут зростаю.
Пісня "Рушникова доля"

Ведуча:

- А зараз наші фотокореспонденти представлять наше село у фотографіях. На них ви впізнаєте різні установи і заклади нашого села.

( Діти виходять по одному, показують фотографії і називають об»єкти).

Учень:

Серед полів село моє чудове

Там на світанні запахи медові,

Теплом долонь своїх ти обійми,

Бо в цьому краю виростаєм ми…

Ведуча:

А тепер подивіться на чудові краєвиди нашого села.

( Діти демонструють фотографії).

Учениця:

Годинник тихо стрілки розставляє

Дзвенять вони, і сіється імла.

Так, зрозуміла я давно: немає

У світі кращого від нашого села.

На дворі десь соловей співає

Пожежами вже сонця схід пала

Так, зрозуміла я давно: немає

У світі кращого від нашого села.

Пісня «Україна -це ти»(2-4 клас)

Учень:

Ось і підходить до кінця наше свято

Всім сонячних ранків і радості в хату,

Друзів багато не тільки на свято.

Миру в родинах, плоду на вітах,

Щастя, здоров»я на многії літа!

Учитель: Ми любимо своє село і бажаємо йому подальшого процвітання. Я закликаю всіх: шануйте те місце, де ви народилися, бережіть отчий дім, поважайте тяжку селянську працю, любіть щирі українські пісні, зберігайте народні батьківські традиції, цінуйте хліб і родючу українську землю.

Учитель: Ось на цьому слові бувайте здорові.

( Діти , піднявши вгору руки, співають).

«І в вас , і в нас хай буде гаразд,

Що б ви і ми щасливі були…»

Свято"Прощавай,Букварику!"

5 травня для 1 класу було радісним та святковим.Класний керівник Моцеглов О.М. та бібліотекар школи Шарко М.Г. разом з першокласниками організували та провели свято "Прощавай ,Букварику!"Їхніми помічниками були учні 4-6 класів,які зіграли ролі різноманітних казкових героїв та поділилися жартівливими порадами щодо навчання у школі.